їсти

їм, їси́, їсть; їмо́, їсте́, їдя́ть; мин. ч. їв, ї́ла, ї́ло; наказ. сп. їж; недок.

1) перех. і без додатка. Споживати. || розм. Кусати, гризти, клювати (про комах, птахів і т. ін.).

••

Ду́рно хліб ї́сти чий ; Ї́сти чужи́й хліб — жити на чиїх-небудь харчах, не працюючи; жити з праці інших.

Ї́сти немо́в не в се́бе — їсти надміру, дуже багато.

Ї́сти про́сить (про́сять) жарт. — подертий, потребує лагодження (про взуття, одяг).

Ма́ло ка́ші їв (ї́ла, ї́ли) хто — хтось не має життєвого досвіду; недосвідчений.

2) неперех. Те саме, що харчуватися 1).

3) перех. Роз'ятрювати, роз'їдати (про дим, пилюку тощо).

4) перех., перен. Завдавати болю, смутку; мучити.

5) перех., перен., розм. Весь час дорікати кому-небудь, ганити, сварити когось.